Юрій Миколайович Алексєєв (15 вересня 1941, м. Вязьма Смоленської області, Росія) - дослідник історії культури й освіти слов'янських народів, д. і. н. (1990), проф. (1990), засл. працівник народної освіти. Із сім'ї робітників.

Закінчив іст. ф-т Київського держ.університету ім. Т.Г.Шевченка (КДУ) у 1970. В 1965 - 68 працював викладачем технічного училища у Києві. З 1968 по 1982 - на комсомольській і партійній роботі. Навчався в аспірантурі Київського педагогічного інституту ім.М. Горького. Наук. кер. - д. і. н., проф. Бакуменко П. І.

Канд. дис. "Діяльність КПРС по інтернаціональному вихованню молоді (1971 -1975)" захистив у КДУ в 1980. У 1982 -87 був дир. музею народної архітектури та побуту УРСР, від 1987 - доц., а з 1990 проф., зав. каф. історії слов'янських народів Національного пед. університету ім. М. П. Драгоманова.

Докт. дис. на тему "Роль історико-культурної спадщини в розвитку співробітництва країн Східної Європи" захистив у 1990 в КДУ.

У листопаді 1992 став ініціатором заснування й головою громадської організації "Київський інститут "Слов'янський університет". З жовтня 1993 і по т.ч. - ректор вузу недержавної форми власності "Київський інститут "Слов'янський університет", тепер Київський славістичний університет. Обіймає також посади головного редактора часописів - "Вісник КіСУ", українського науково-інформаційного журналу "Репетитор", міжнарод. журналу "Болгарський щорічник"; член редколегій історичного журналу "Київська старовина", "Нова політика" та щорічника НАН України "Слов'янський світ".

Має урядові нагороди: 5 медалей, Грамоту Президії Верховної Ради УРСР.

Основна проблематика досліджень: проблеми охорони, збереження й використання історико-культурної спадщини; історико-культурна спадщина і формування громадянського суспільства в Україні; освіта та культурна спадщина; слов'янська ідея у контексті історико-культурної спадщини. Автор понад 70 наук, праць.